Електрогазозварник

 Електрогазозварник

Електрогазозварник - робітник, спеціаліст по зварюванню. Зварювання - технологічний процес утворення нероз'ємного з'єднання між матеріалами при їх нагріванні та/або пластичному деформуванні за рахунок встановлення міжмолекулярних і міжатомних зв'язків.

Історія професії

Неможливо уявити сучасне оточуюче середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання. Ще в прадавні часи люди використовували цей процес для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Існує думка, що слова “зварювання”, “зварити” походять від імені слов'янського бога ковальської справи Сварога. Перші прості методи зварювання застосовувались в V-ІІ тисячолітті до н.е. в районах Єгипту та Ірану. Зварювали в основному деталі з міді, які розігрівали і потім здавлювали. Так виникло так зване “ковальське зварювання”. З II тисячоліття до н.с. почалася ера використання заліза. Цей метал довго не піддавався обробці через високу температуру плавлення. Багатьма поколіннями металообробників створювався та удосконалювався спосіб ковальського зварювання заліза. В 1882 році Микола Миколайович Бенардос винайшов спосіб дугового зварювання із застосуванням вугільного електрода. У наступні роки він розробив способи зварювання дугою, яка горить між двома або декількома електродами; зварювання в атмосфері захисного газу; контактного точкового електрозварювання за допомогою кліщів; створив ряд конструкцій зварювальних автоматів; Бенардос М.М. запатентував в Росії та за кордоном велику кількість різних винаходів у галузі зварювального устаткування та процесів зварювання. Автором методу дугового зварювання металевим плавким електродом, найпоширенішого в наш час, є Микола Гаврилович Слав'янов, який розробив його в 1888 році. Через два роки американський інженер Чарльз Гофін повторив відкриття і запатентував метод дугового зварювання плавким металевим електродом на території США. Слав'янов М.Г. створив перший зварювальний генератор з автоматичним регулятором довжини зварювальної дуги, розробив флюси для підвищення якості наплавленого металу при зварюванні. Створені Бснардосом М.М. і Слав'яновим М.Г. способи зварювання є основою сучасних методів електричного зварювання металів. Ацетилен, винайдений в 1836 Едмундом Деві, почав використовуватися як горючий агент при газовому зварюванні з 1900, водночас із винаходом газового пальника. Бурхливий розвиток зварювальних технологій і обладнання почався за часів І світової війни. Британці почали використовувати зварювальні процеси при побудові військових кораблів із суцільнозварними корпусами. 

Слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування

     Сучасне життя важко уявити без природного газу, що широко використовується в хімічній промисловості як вихідна сировина, а також для опалення житлових будинків, як пальне для машин, електростанцій та ін.

    Тому професія слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування сьогодні є одною з найпотрібніших.

Саме такий фахівець:

- повинен знати: вимоги правил безпеки системи газопостачання України в обсязі передбачених робіт; будову і правила технічної експлуатації та ремонту побутових газових плит та устаткування; призначення і правила користування контрольно-вимірювальними приладами, механізмами і пристроями тощо.

- повинен уміти: якісно провести монтаж газового устаткування, здійснити ремонт побутових газових плит, водонагрівачів, газобалонних установок скрапленого газу, внутрішньобудинкових газопроводів та проводити інструктаж абонентів щодо правил користування газовими приладами тощо.

    Звичайно, ця робота непроста. Вона вимагає, з одного боку, чимало знань і вмінь, з іншого – фізичної сили. Тому обирати для себе таку професію варто тим, хто має схильність до ручної праці та любить техніку.

 

Муляр

Му́ляр — будівельний робітник, який виконує роботи з мурування або ремонту конструкцій зі штучних і природних будівельних матеріалів. Мулярами зводяться цегляні житлові будинки, промислові комплекси, гідротехнічні споруди і мости.

Історія професії

Ремесло муляра — одне з найдавніших, історія цього заняття йде в глибину тисячоліть. З'явилось воно, напевно, тоді, коли виникла потреба будувати постійні житла в умовах нестачі деревних матеріалів, але при наявності каменю, як у Середземномор'ї, або глини, як, наприклад, у Стародавньому Межиріччі. Відомо, що ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери жителі Месопотамії будували величезні храми-зикурати, для яких були потрібні мільйони цеглин. У землях з різними природними умовами мистецтво муляра формувалось різними шляхами: вплив справляли не тільки багатовікові традиції будівництва, але й характер матеріалу, що мався у розпорядженні будівельників. 

Штукатур

Штукатур – кваліфікований робітник, що спеціалізується на внутрішній і зовнішній обробці будівель. Свою роботу фахівець може виконувати як вручну, так і за допомогою спеціальної затирочної машини. Ця професія займає особливе місце серед будівельних спеціальностей. Штукатури першими починають обробку будівель, створюють основу, яку потім доповнюють малярі, плиточники - мозаїчників і т.п.

Історія професії

Найдавнішими штукатурами були будівельники Стародавнього Єгипту п'ять тисяч років до н.е. Стіни будівель тоді покривали шаром гіпсового розчину, а потім фарбували. Поверх фарби наносили зображення з давньоєгипетської міфології. У Стародавньому Китаї також фарбували стіни, але не штукатурили, а просто покривали фарбою дерев'яні поверхні. Довгий час штукатурні роботи виконувалися різними фахівцями. Лише з 1932 року в наших ПТУ стали готувати штукатурів.

Лицювальник-плиточник

Лицювальник - плиточник – одна з найцікавіших будівельних професій, специфіка якої полягає в тому, що лицювальник має справу в основному з внутрішніми поверхнями будівель.

Історія професії

Зразки плиткових робіт ми знаходимо вже в давнину. Високорозвинена культура античності залишила нам багато прекрасних в художньому відношенні прикладів цієї стародавньої професії. Римляни познайомили Західну Європу, так само як і візантійці Східну Європу, з плитковими, і насамперед, з мозаїчними роботами. Професія «лицювальник - плиточник» є, таким чином, древнім ремеслом з багатими традиціями.

Як проходить навчання операторів газової котельні

Професія опалювача і кочегара налічує не одну сотню років. З розвитком опалювального обладнання, застосуванням нових видів палива і розширенням завдань по обігріву приміщень все більшого значення набуває навчання фахівців. Зараз працівник, обслуговуючий системи опалення, які працюють на природному газі, називається вже по-іншому - оператор газової котельні.

Дійсно, в його обов'язки вже не входить колоти дрова або закидати лопатою тонни вугілля в топку. Змінюється життя, розвивається техніка, і докорінно трансформуються вимоги до людини, яка забезпечує теплом житлові, соціальні та виробничі об'єкти.

Навчальна і виробнича практика студентів

Практика студентів є обов'язковою складовою частиною процесу підготовки фахівців у вищих навчальних закладах і проводиться на оснащених відповідним чином базах практики вищих навчальних закладів, а також на сучасних підприємствах і в організаціях різних галузей господарства, освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі та державного управління. Згідно з навчальними планами вищих навчальних закладів терміни фахової практики становлять 20–25% всього навчального часу. Організація практичної підготовки студентів регламентується Положеннями про проведення практики студентів вищих навчальних закладів.

Важливим питанням у практичній підготовці майбутніх фахівців є забезпечення її неперервності та послідовності у набутті необхідного обсягу практичних знань, умінь і навичок відповідно до різних кваліфікаційних рівнів.

У вищих навчальних закладах студенти проходять навчальну, навчально-виробничу і виробничу практику.